Книжковий прес-клуб

 

 

 

 

 

Михайль Семенко (1892—1937) — один з найжвавіших і найзагадковіших учасників літературного процесу почат­ку XX століття. До видання увійшли поетичні, прозові й драматичні твори письменника, написані протягом 1910-х — початку 1930-х років, а також його маніфестографія, що уможлив­лює зіставлення програмових положень футуризму і його творчої реалізації. Водночас книга містить матеріали, присвячені постаті культуртрегера у контексті футуризму — як одного з найбільш реалізованих напрямів українсько­го авангарду. Може бути використана як посібник у школах і вищих навчальних закладах.

 

 

 

 

В антології зібрано твори поетів української еміграції 1920-30-х років XX століття з угрупування, яке в літературознавстві здобуло назву — Празька школа. Учасники визвольних змагань українського народу та представники покоління, що сформувалося «під чужим небом», вони несли в поезії «срібні сурми» недавніх походів, історіософські роздуми про майбутнє рідної землі, а також розвивали традицію вільної української поезії, обірвану комуністичним режимом. Це одна з перших спроб розкрити творчість еміграційних поетів міжвоєнного періоду в повноті їхньої творчої індивідуальності. Видання також має теоретичну частину, до якої увійшли літературно-критичні статті, спогади, рецепції, листування та інтерв'ю. Книга для всіх, хто має Україну в серці, незалежно від того, де живе.

 

 

 

 

Хто важиться перебирати слово у класиків? Чи варто розпо­чинати діалог і творити продовження відомих творів? Видавниц­тво «Смолоскип» робить цей сміливий крок. Пропонована увазі читачів повість Артема Сокола «Аглая» є спробою продовження роману Миколи Хвильового «Вальдшнепи». У «Вальдшнепах» М. Хвильового знайомимося з ідеєю націо­нального відродження України, що вирувала в 20-х рр. XX ст. Перед нами постають молоді люди, розчаровані в комуністичній партії й недавній революції, котрі прагнуть іншої країни з новими ідеалами. Чи вдалося їм досягнути поставленої мети, невідомо, бо друга частина роману так ніколи й не дійшла до читачів. Натомість маємо версію, запропоновану А. Соколом в «Аглаї». Це перша спроба не освоєного ще в українській літературі жанру: повість-продовження, повість-полеміка; напівзатертий часом палімпсест, крізь рядки якого проступають слова незавершеного роману. Із неї дізнаємося, як склалися долі не лише Аґлаї, Дмитра Карамазова, професора Вовчика й тьоті Клави з «Вальдшнепів», а й їхніх нащадків: Аглаї, Миті, Валіка, що є головними героями нового твору, дія якого відбувається у Харкові 60-х рр. XX ст. «Вальдшнепи» — книжка, яка уже давно зайняла гідне місце на полиці української класики. «Аглая» — безпрецедентне явище української літератури, що, сподіваємося, започаткує гарну традицію.

 

 

 

 

У книзі досліджуються місце і роль, історія розвитку та побутування українського самвидаву як альтернативної складової літературного процесу, як головної організуючої форми Руху Опору 1960-х - початку 1970-х років. Особлива увага звертається на характеристику позацензурної публіцистики та літературної критики у контексті культурно-громадського життя в Україні 60-х років XX століття. З'ясовується роль самвидаву як одвічної опозиційної категорії, розглядаються обставини його формування як конкретного історичного явища у другій половині ХХ століття, окреслюються характерні особливості розвитку самвидавної літератури та її проблематики в умовах тоталітарного суспільства. Ґрунтовний аналіз самвидавних документів дозволив О. Обертасу простежити еволюцію мислення їхніх авторів. Видання розраховане на науковців, журналістів, а також усіх, хто цікавиться історією, культурою та літературою України.